|
Дії у разі відмови дитини від їжі . Не можна змушувати дитину їсти або доїдати, тиснути на неї, навіювати почуття вини. Це формує негативне ставлення до процесу вживання їжі та до дорослого, який спонукає дитину доїдати. . Не слід обіцяти дитині щось в обмін на повністю з’їдену страву на кшталт: «Якщо з’їси — куплю!», «Їж, а то Марійка з’їсть», «Не будеш їсти, не підеш на прогулянку», оскільки це знижує цінність їжі та значущість процесу її вживання. . Не варто вмовляти, залякувати дитину та відволікати її іграшками, читанням книг, іграми, для того щоб вона з’їла порцію. Це призводить до порушення харчової поведінки. . Не можна перегодовувати дитину, адже вона з’їдає стільки, скільки потребує її організм у певному віці. . Слід зрозуміти причину поганого апетиту дитини або надто гострого реагування на їжу. Відмова від їжі та погіршення апетиту часто залежать не від якості або смаку страв, а від інших чинників, серед яких нежить, погане відчуття запахів, некомфортні умови перебування, конфліктні чи стресові ситуацій. . Варто проконсультуватися з педіатром, якщо дитина страждає на дисбактеріоз. Надмірна перебірливість в їжі може бути спричинена неприємним досвідом вживання страв чи продуктів, після яких у дитини з’являлися больові відчуття. . Можна застосовувати прийом «активного слухання», якщо дитина відмовляється від їжі через втому або засмучення. У такому разі дорослий показує дитині, що розуміє її переживання, «чує» її. Слід запропонувати допомогу, озвучивши відчуття, стан дитини: «Ти стомилася, тобі сьогодні складно, тому я тобі допоможу, погодую тебе». Або можна відтермінувати прийом їжі: «Не хочеш їсти, тому що засмучений (розгніваний), — відпочинь (заспокойся, хай пройде образа), поїси пізніше». Результатом мудрої, стриманої поведінки дорослого стане те, що дитина передумає та почне їсти. |